10 творів для віолончелі: від Баха до Шостаковича
· Оновлено
Віолончель має величезний репертуар: сольні сюїти, сонати з фортепіано, концерти з оркестром. Ми вибрали десять творів, які звучать на концертах найчастіше і які варто почути кожному, хто вчиться грати на віолончелі. Як віолончель стала солювальним інструментом, розказано у статті «Вплив віолончелі на розвиток класичної музики».
Десять творів
- Йоганн Себастьян Бах, шість сюїт для віолончелі соло (BWV 1007–1012). Бах, найімовірніше, написав їх у 1717–1723 роках, коли служив капельмейстером у Кетені. Кожна сюїта починається прелюдією, за якою йдуть танці. Довго їх майже не виконували, доки їх не відкрив наново Пабло Касальс: записувати сюїти він почав лише 1936 року; сьогодні це одні з найчастіше виконуваних сольних п’єс для віолончелі.
- Йозеф Гайдн, концерти до мажор і ре мажор. Два віолончельні концерти Гайдна — головні концерти для цього інструмента доби класицизму.
- Людвіг ван Бетховен, п’ять сонат для віолончелі та фортепіано. Їх написано в різні роки, і вони охоплюють усі три періоди його творчості.
- Роберт Шуман, Концерт для віолончелі з оркестром. Єдиний віолончельний концерт Шумана — один із найвідоміших творів доби романтизму для цього інструмента.
- Каміль Сен-Санс, «Лебідь». Тринадцята п’єса з «Карнавалу тварин», написана для віолончелі та двох фортепіано. Це єдина частина «Карнавалу», яку композитор за життя дозволяв виконувати публічно: інші він вважав надто легковажними.
- Петро Чайковський, «Варіації на тему рококо». Чайковський написав їх для віолончеліста Вільгельма Фітценгагена, колеги з Московської консерваторії; прем’єра відбулася в Москві 30 листопада 1877 року. Тема лише стилізована під рококо — її написав сам Чайковський.
- Макс Брух, «Коль нідрей». П’єса для віолончелі з оркестром на дві єврейські мелодії; Брух завершив її в Ліверпулі 1880 року на прохання віолончеліста Роберта Гаусмана.
- Антонін Дворжак, Концерт сі мінор. Останній сольний концерт Дворжака, написаний 1894 року для його друга Гануша Вігана. Уперше його зіграв у Лондоні 19 березня 1896 року англійський віолончеліст Лео Стерн. Концерт триває близько 40 хвилин.
- Едвард Елгар, Концерт мі мінор. Елгар написав його після Першої світової війни. Прем’єра в жовтні 1919 року провалилася: на репетиції забракло часу. Широко відомим концерт став лише в 1960-х, коли його запис у виконанні Жаклін дю Пре став бестселером.
- Дмитро Шостакович, концерти для віолончелі. Їх Шостакович написав для Мстислава Ростроповича. Ростропович надихнув і вперше зіграв десятки нових творів, і концерти Шостаковича увійшли до основного репертуару віолончелістів.
Із чого починають
Усі ці твори — для досвідчених виконавців, а початківцям педагог добирає вправи й п’єси за рівнем. Для дітей роблять віолончелі менших розмірів — 3/4, 1/2, 1/4 і ще менші; вони влаштовані так само, як повнорозмірні. Як почати займатися, розказано у статті «Як навчитися грати на віолончелі самостійно».
З чого почати
На нашому курсі віолончелі учні опановують посадку, постановку рук і ведення смичка, працюють над рівністю звуку та чистотою інтонації, вчаться читати ноти й розучують класичні твори та сучасні мелодії, а підготовлену п’єсу можна виконати на онлайн-концерті. Займатися можна з 8 років. Пробний урок коштує $8: він проходить індивідуально і триває 45 хвилин. Детальніше про курс — на сторінці «Віолончель».