Корисні статті Камера-обскура й камера-люціда: оптика на службі художника

Камера-обскура й камера-люціда: оптика на службі художника

Камера-обскура й камера-люціда: оптика на службі художника

Задовго до планшетів і графічних програм художники мали технічних помічників — оптичні прилади, які допомагали точно передати на папері перспективу й пропорції. Розповімо про два найвідоміші: камеру-обскуру й камеру-люціду. Про те, як будується композиція малюнка, — у статті «Основи композиції в академічному малюнку».

Камера-обскура — «темна кімната»

Назва цього приладу латиною означає «темна кімната». Світло проходить крізь маленький отвір і дає на стіні чи екрані перевернуте зображення того, що назовні. Таке зображення описано ще в китайському трактаті «Мо-цзи» IV століття до нашої ери. На початку XI століття явище докладно вивчив учений Ібн аль-Гайсам, відомий на Заході як Альхазен. Найстаріший із відомих чітких описів камери-обскури залишив Леонардо да Вінчі 1502 року.

Як із нею малювали

Італієць Джанбатіста делла Порта описав камеру-обскуру в книжці «Природна магія» 1558 року й радив проєктувати зображення на папір, щоб за ним малювати. Обведена картинка виходила дуже точною, а правильну перспективу так було легко побудувати. Пізніше з’явилися переносні камери у вигляді скриньки: дзеркало під кутом відкидало зображення на кальку, що лежала на скляній кришці. У XVIII столітті такими скриньками користувалися в подорожах художники-аматори, а також професіонали, наприклад Пол Сендбі та Джошуа Рейнольдс. Камера Рейнольдса, замаскована під книжку, зберігається в лондонському Музеї науки.

Камера-люціда — «світла кімната»

Камеру-люціду запатентував 1806 року англійський хімік Вільям Гайд Волластон. Він же вигадав назву: «світла кімната» на противагу «темній». Оптику такого приладу за 200 років до нього описав Йоганн Кеплер, але немає відомостей, що Кеплер його збудував. Камера-люціда — легкий прилад із призмою. Художник дивиться крізь неї вниз, на аркуш, і бачить поверх паперу те, що стоїть перед ним, а отже, може позначити на аркуші головні точки. Зображення при цьому нікуди не проєктується, і особливого освітлення не потрібно. На білому папері картинку видно гірше, тому зручніше брати тонований або сірий. Який папір і матеріали обрати, розказано у статті «Як вибрати матеріали для академічного малюнка».

Талбот, Гокні й суперечка про старих майстрів

1833 року, під час весільної подорожі Італією, з камерою-люцідою малював Вільям Генрі Фокс Талбот. Малюнки його розчарували, і це підштовхнуло його до пошуків способу закріпити зображення, тобто до фотографії. 2001 року художник Девід Гокні видав книжку «Таємне знання». Він припустив, що різке зростання точності й реалізму в живописі близько 1420-х років пов’язане з тим, що художники відкрили оптичні проєкційні прилади. Ідею йому підказали малюнки Енґра: Гокні запідозрив, що їх зроблено з камерою-люцідою. Ця гіпотеза Гокні та фізика Чарльза Фалько викликала суперечки. Сперечаються й про голландських майстрів XVII століття, наприклад про Вермера: багато хто припускає, що вони користувалися камерою-обскурою, але наскільки — невідомо.

З чого почати

На нашому курсі живопису учні вчаться впевнено працювати з пензлями, фарбами та різними матеріалами, вивчають основи теорії кольору, пробують різні стилі й шукають свій, а готові роботи можна показати на виставках і конкурсах. Займатися можна з 5 років. Пробний урок коштує $8: він проходить індивідуально і триває 45 хвилин. Детальніше про курс — на сторінці «Живопис».

WhatsApp WhatsApp Facebook Messenger Messenger Telegram Telegram Viber Viber Instagram Instagram