Корисні статті Незвичні прийоми гри на флейті: фрулато і флажолети

Незвичні прийоми гри на флейті: фрулато і флажолети

Незвичні прийоми гри на флейті: фрулато і флажолети

Окрім звичної гри, у флейти є прийоми, які дають незвичні звуки. Їх називають розширеною технікою — нетрадиційними способами гри заради незвичного звуку чи тембру. Розповімо про фрулато, флажолети й мультифоніки. З чого починають флейтисти, розказано у статті «Флейта для початківців: перші тижні занять».

Фрулато

Фрулато — прийом, за якого язик під час гри швидко вібрує і звук набуває характерного «фррр». Зазвичай кінчиком язика якнайшвидше роблять розкотисте «р». Хто так не може, робить фрулато задньою частиною язика; цей спосіб підходить і для низького регістру флейти. У нотах фрулато позначають знаком тремоло і написом: німецьким «Flatterzunge» (скорочено «Flz.» або «Flt.») чи італійським «frullato» («frull.»).

Одним із перших цей прийом використав Чайковський у балеті «Лускунчик»: на початку останньої дії флейти грають фрулато, зображуючи потік річки трояндової олії в королівстві Конфітюренбург, куди запрошують Клару й Лускунчика. Чайковський назвав ефект «фрулато», як і флейтист Олександр Хіміченко, який і познайомив його з цим прийомом. Фрулато використовували Малер і Ріхард Штраус, а в XX столітті прийом став звичним — у Шенберга й Шостаковича він може звучати моторошно чи саркастично. Трапляється фрулато і в джазі.

Флажолети

На духових інструментах можна зіграти верхні гармоніки — обертони — без основного тону. Так беруть і звичайні високі ноти: це називають передуванням, на поперечній флейті для цього змінюють напрямок струменя повітря. Флажолет — особливий випадок: флейтист тримає аплікатуру низької ноти і, не відкриваючи й не закриваючи отворів, змінює лише струмінь повітря — флейта звучить на гармоніці цієї ноти, а не на основному тоні. Іноді при цьому змінюється і тембр. Флажолети належать до розширеної техніки дерев’яних духових.

Мультифоніки

Флейта — інструмент мелодичний: зазвичай вона звучить однією нотою. Мультифонік — прийом, за якого звучать одразу кілька нот, зазвичай не більше ніж чотири. На дерев’яних духових, зокрема на флейті, його отримують особливими аплікатурами, іншим положенням губ або роботою горла за звичайної аплікатури. Для таких звуків видано чимало таблиць аплікатур.

У класичній музиці мультифоніки дерев’яних духових з’явилися лише в XX столітті. Серед перших творів із ними — «Секвенції» Лучано Беріо для духових інструментів соло. Флейтист Роберт Дік написав про нові звуки флейти книжку «The Other Flute», що вийшла в Oxford University Press 1975 року.

Що ще буває

До розширеної техніки дерев’яних духових належать і інші прийоми:

  • плавна зміна висоти звуку губами;
  • клацання клапанів без вдування повітря;
  • шуми дихання;
  • спів в інструмент під час гри;
  • безперервне, або циркулярне, дихання.

Такими прийомами відомі, наприклад, флейтисти Роберт Дік, Ієн Андерсон і Грег Паттілло. Спробувати нові звуки можна й в імпровізації — про неї стаття «Музична імпровізація на флейті: основи та техніки».

З чого почати

Коли братися за незвичні прийоми, підкаже викладач. Наші педагоги мають вищу музичну освіту та досвід викладання, багато хто виступає на концертах сольно й у складі оркестру. Займатися можна з 7 років. Пробний урок коштує $8: він проходить індивідуально й триває 45 хвилин. Докладніше про курс — на сторінці «Флейта».

WhatsApp WhatsApp Facebook Messenger Messenger Telegram Telegram Viber Viber Instagram Instagram