Корисні статті Свій звук на флейті: вібрато, артикуляція і фразування

Свій звук на флейті: вібрато, артикуляція і фразування

Свій звук на флейті: вібрато, артикуляція і фразування

Одну й ту саму п’єсу за тими самими нотами різні флейтисти грають по-різному. Багато в чому це залежить від трьох засобів виразності — вібрато, артикуляції та фразування. Розповімо, що це таке і як із ними працюють. Якщо хочеться грати не за нотами, а за власним задумом, — про це стаття «Музична імпровізація на флейті: основи та техніки».

Вібрато

Вібрато — рівномірне, пульсуюче коливання висоти звуку, яке робить гру виразнішою. Його описують двома величинами: наскільки змінюється висота і як швидко. У співаків вібрато може виникати саме собою, а вібрато струнних і духових інструментів — наслідування голосу.

На дерев’яних духових вібрато зазвичай створюють, змінюючи потік повітря. Є два способи: «від живота» — легкими коливаннями діафрагми вгору й униз — і «від горла», коли, як у співаків, змінюється напруження голосових зв’язок. Старовинні трактати для флейти описують різні прийоми, зокрема вібрато похитуванням самої флейти, — від майже непомітного коливання висоти до дуже широкого. Як влаштоване дихання флейтиста, розповідаємо у статті «Техніка дихання для флейтистів: як покращити звучання».

Артикуляція

Артикуляція визначає, як звучить окрема нота: як вона починається й закінчується, скільки триває. Основні позначення закріпилися в XIX столітті:

  • легато — грати плавно і зв’язно;
  • стакато — коротко, уривчасто;
  • тенуто — витримати ноту на всю тривалість або зіграти трохи гучніше;
  • маркато — гучніше й з натиском, ніж музика довкола.

До XVII століття артикуляцію в нотах позначали рідко, і навіть за доби бароко — нечасто, якщо не рахувати прикрас: її залишали виконавцеві. І сьогодні, крім позначень композитора, музикант сам вирішує, як артикулювати, виходячи зі свого розуміння п’єси.

На духових інструментах артикуляцію роблять язиком — він на мить перериває потік повітря. Флейтисти роблять це по-різному: одні ставлять язик між зубами, інші — між губами, треті — за зубами, до піднебіння, і думають при цьому склади «да-да». Якщо ноти об’єднано лігою, язиком позначають лише першу. Коли швидких нот так багато, що звичайної атаки не вистачає, застосовують подвійне стакато: язик чергує склади на кшталт «да-га». Для тріолей є потрійне стакато.

Фразування

Фраза — завершена музична думка, яка закінчується каденцією, своєрідною музичною крапкою. Фразування — те, як музикант вибудовує послідовність нот: змінює звук, темп, гучність, артикуляцію. Це схоже на мовлення: ту саму фразу можна написати однаково, а вимовити по-різному.

Флейтистка Ненсі Тофф у книзі «The Flute Book», друге видання якої вийшло 1996 року, виокремлює дві школи фразування — інтуїтивну та аналітичну. Інтуїтивна порівнює фразування з пунктуацією в мовленні. Тофф наводить слова Шопена, сказані учневі: той, хто фразує неправильно, схожий на людину, яка не розуміє мови, якою говорить.

Як шукати свій звук

  • Слухайте записи різних флейтистів і порівнюйте, як вони використовують вібрато і як будують фрази.
  • Грайте ту саму фразу з різною артикуляцією — легато, стакато, з акцентами — і обирайте, що краще передає характер музики.
  • Шукайте в п’єсі фрази та їхні «крапки» — каденції: так легше вирішити, де вдихнути і куди вести звук.
  • Вібрато, артикуляцію та фразування обговорюйте з викладачем: він підкаже, що пасує до стилю п’єси.

З чого почати

Наші педагоги мають вищу музичну освіту та досвід викладання, багато хто виступає на концертах сольно й у складі оркестру. Займатися можна з 7 років. Пробний урок коштує $8: він проходить індивідуально й триває 45 хвилин. Докладніше про курс — на сторінці «Флейта».

WhatsApp WhatsApp Facebook Messenger Messenger Telegram Telegram Viber Viber Instagram Instagram