Балет і культура: як з’явився і змінювався класичний танець
· Оновлено
Балет з’явився в Італії доби Відродження, у XV столітті, а потім розвивався у Франції та Росії. Сьогодні це поширений і дуже технічно складний вид танцю зі своїм словником. Коротко розповімо, як він змінювався. Як побудований сьогоднішній урок балету і що на ньому робить музика, розповідаємо у статті «Балет і музика: як музика веде урок балету».
Назва і придворні свята
«Балет» — французьке слово, а походить воно від італійського balletto, зменшувального від ballo — «танець». Сам балет народився при дворах італійського Відродження в XV–XVI століттях. Під впливом Катерини Медічі, яка стала французькою королевою, він перейшов до Франції. Танцювали в цих ранніх придворних балетах переважно знатні аматори, а пишні костюми, які мали вражати глядачів, обмежували рухи. Виступали у великих залах, де глядачі сиділи з трьох боків; з 1618 року з’явилася сценічна арка, яка відокремила виконавців від публіки.
Людовик XIV і перша балетна трупа
Розквіту французький придворний балет досяг за Людовика XIV — 1653 року король сам танцював Аполлона в «Королівському балеті ночі». 1661 року він заснував Королівську академію танцю, щоб установити правила й атестувати вчителів танців. 1672 року король поставив Жана-Батіста Люллі на чолі Королівської академії музики — Паризької опери, з якої виросла перша професійна балетна трупа, балет Паризької опери. Балетмейстером у Люллі був П’єр Бошан; їм обом приписують створення п’яти основних позицій ніг. З 1681 року на сцену вийшли перші балерини, які навчалися в Академії.
Романтичний балет
У першій половині та середині XIX століття настала доба романтичного балету. Тоді з’явилася робота на пуантах, головними на сцені стали танцівниці, а пачки стали довгими й струмливими. Сюжети багатьох романтичних балетів будувалися навколо духів — сильфід і віліс, які полонять смертних чоловіків. Першим романтичним балетом часто вважають «Сильфіду», останнім — «Коппелію» (1870). Найславетнішим романтичним балетом нерідко називають «Жизель» у хореографії Жюля Перро; серед знаменитих танцівниць тієї доби — Марія Тальоні та Фанні Ельслер.
Росія і Маріус Петіпа
Після 1830 року у Франції балет пішов на спад, але й далі розвивався в Данії, Італії та Росії. Маріус Петіпа, який народився в Марселі 1818 року, з 1871 по 1903 рік був головним балетмейстером Імператорських театрів Санкт-Петербурга. Він поставив понад п’ятдесят балетів, серед них «Дон Кіхот» (1869), «Баядерка» (1877), «Спляча красуня» (1890), «Лускунчик» (разом із Левом Івановим, 1892) і «Раймонда» (1898). Багато його редакцій чужих балетів лягли в основу більшості подальших постановок; найвідоміші з них — «Жизель», «Коппелія» та «Лебедине озеро» (разом із Левом Івановим).
XX століття і сьогодні
Напередодні Першої світової війни до Європи приїхав «Російський балет» Сергія Дягілєва: він повернув інтерес до балету й відкрив його сучасну добу. Неокласичний балет зазвичай абстрактний — без ясного сюжету, пишних костюмів і декорацій; першим неокласичним балетом вважають «Аполлона» Джорджа Баланчина (1928). Сучасний балет часто танцюють босоніж, але без балетної техніки його не виконати. Сьогодні від того, хто вчиться на артиста балету, чекають, що він станцює і неокласику, і модерн, і сучасну хореографію. Про те, як балет розповідає історію без слів, — у статті «Балет і самовираження: як танцівник розповідає без слів».
З чого почати
Спробувати класичний танець можна на пробному уроці за $8: він проходить індивідуально й триває 45 хвилин. Докладніше про курс — на сторінці «Балет».