Корисні статті 12 принципів анімації: з чого починають аніматори

12 принципів анімації: з чого починають аніматори

12 принципів анімації: з чого починають аніматори

1981 року аніматори студії Disney Оллі Джонстон і Френк Томас видали книжку «The Illusion of Life: Disney Animation» і описали в ній дванадцять основних принципів анімації. Вони виросли з роботи аніматорів Disney від 1930-х років, які домагалися правдоподібнішого руху. Головна мета принципів — створити враження, що мальовані герої підкоряються законам фізики, але вони стосуються і тонших речей: емоційного ритму та чарівності персонажа. Книжку називають «біблією анімації». Принципи вигадали для мальованої анімації, але вони важливі й для комп’ютерної. Як зробити перший мультфільм крок за кроком, розказано у статті «Як зробити перший мультфільм: покроковий посібник».

Вага, підготовка і постановка

  • Стискання і розтягування надають намальованому предмету ваги й гнучкості — від м’яча, що стрибає, до м’язів обличчя. Сильне стискання виглядає комічно, а в реалістичній анімації головне, щоб об’єм не змінювався: якщо м’яч витягнувся вгору, він має стати вужчим.
  • Підготовка, або попередній рух, готує глядача до дії: танцівник перед стрибком згинає коліна, гольфіст відводить ключку назад. Так само працює погляд героя за кадр перед чиєюсь появою.
  • Постановка, як у театрі й кіно, спрямовує увагу глядача. Джонстон і Томас визначали її як подачу будь-якої ідеї так, щоб вона була цілком і безпомилково зрозумілою. Для цього слугують місце героя в кадрі, світло й тінь, ракурс камери.

Як будується рух

  • Пряма дія і «від пози до пози» — два способи малювати. У першому сцену малюють кадр за кадром від початку до кінця, рух виходить плавним і живим, але важче втримати пропорції. У другому спочатку малюють ключові пози, а проміжки заповнюють потім — так зручніше в драматичних сценах. Часто способи поєднують; на комп’ютері проміжки між позами може побудувати програма.
  • Наскрізна і накладна дія: вільні частини тіла й одяг продовжують рухатися, коли герой уже зупинився, а різні частини тіла рухаються в різному ритмі. Навіть герой, що сидить, трохи дихає і ворушиться — інакше він виглядає неживим.
  • Повільний розгін і гальмування: у житті предметам потрібен час, щоб прискоритися й зупинитися. Тому на початку й наприкінці руху малюють більше кадрів, а посередині — менше.
  • Дуги: більшість природних рухів іде дугою, наприклад рука, що повертається в суглобі, чи кинутий м’яч. Виняток — механічний рух, він зазвичай прямолінійний.

Характер і виразність

  • Другорядна дія оживляє сцену: людина, що йде, розмахує руками, говорить чи насвистує. Важливо, щоб вона підкреслювала головну дію, а не відволікала від неї.
  • Таймінг — кількість малюнків на дію, від неї залежить швидкість на екрані. Легкий предмет реагує на поштовх швидше за важкий; таймінг передає і настрій, і характер героя.
  • Перебільшення: рух, який точно копіює реальність, виглядає застиглим і нудним. У Disney перебільшення залишалося вірним реальності, тільки в сміливішій формі; при цьому потрібна міра.
  • Об’ємний малюнок: аніматор враховує форму в тривимірному просторі, вагу, рівновагу, світло й тінь. Джонстон і Томас застерігали від «близнюків» — героїв, у яких ліва і права сторони дзеркально повторюють одна одну.
  • Чарівність — те, що в актора називають харизмою. Чарівним може бути й лиходій: головне, щоб глядачеві здавалося, що герой справжній і цікавий.

З чого почати

Про техніки анімації для новачків — у статті «Сучасні техніки анімації: що потрібно знати новачкам». Наші педагоги мають художню освіту й досвід викладання, серед них є аніматори-практики; завдання добирають з урахуванням інтересів і підготовки учня. Займатися можна з 7 років. Пробний урок коштує $8.00: він проходить індивідуально і триває 45 хвилин. Детальніше про курс — на сторінці «Мультиплікація».

WhatsApp WhatsApp Facebook Messenger Messenger Telegram Telegram Viber Viber Instagram Instagram